КУРСОВА РОБОТА НА ТЕМУ:  ТВОРЧА ДІЯЛЬНІСТЬ  НА УРОКАХ                       

                          МУЗИЧНОГО МИСТЕЦТВА ТА В ПОЗАУРОЧНИЙ ЧАС, ЯК ЗАСІБ

                         

                           РОЗВИТКУ МУЗИЧНИХ ЗДІБНОСТЕЙ  УЧНІВ.

                                                      (РОБОТА ДОДАЄТЬСЯ)

  

Творча діяльність на уроці музичного

мистецтва та в позаурочний час як засіб

розвитку музичних здібностей

ЗМІСТ

Вступ. Актуальність, мета, предмет, субєкт.

Розділ 1. Теоретико-методичні засади творчої діяльності учнів.

1.1. Особливості творчої діяльності під час навчання

та в позаурочний час.

1.2. Творча діяльність як засіб розвитку музичних здібностей.

Розділ 2. Практика організації позаурочної роботи музичного

мистецтва.

2.1. Напрями позаурочної діяльності

2.2. Форми і методи в позаурочній діяльності з музичного

мистецтва.

Висновки.

ВСТУП

Сучасні стратегії модернізації загальної освіти в Україні передбачають опанування учнями системи життєво важливих компетенцій. Однією з найважливіших складових загальноосвітніх,загальнокультурних компетенцій є компетенції художньо – естетичні, які передусім мають формувати внутрішній світ дитини, наповнений особистісним сенсом, особистість яка бажає жити за принципом творчої активності.

Сучасний світ — це світ творчих, креативних особистостей, і вершин. У ньому досягають лише ті, хто мислить неординарно, творчо, хто намагається нестандартно розв’язувати будь-які проблеми. З упровадженням компетентнісного підходу до змісту та організації художньо-естетичного процесу в загальноосвітніх навчальних закладах підвищується увага до питань творчого розвитку головним завданням є розвиток їхніх творчих  здібностей засобами мистецтва, зокрема музичного.

Проблема творчих здібностей є однією із важливих у психолого-педагогічних дослідженнях. Зміна освітньої парадигми зумовлює необхідність переосмислення  сфери виховання творчої особистості засобами мистецтва та розробку ефективних умов, оптимальних методик і технологій, що відповідають сучасним методологічним та теоретичним засадам. Грунтовних досліджень вимагає проблема формування творчих здібностей в умовах суб’єкт-суб’єктної взаємодії учасників навчально-виховного процесу, що переорієнтовує викладання із авторитарного керування музичною діяльністю учнів на гнучке стимулювання процесу учіння з елементами творчої самостійності. Таким чином, у процесі розв’язання проблеми формування творчих здібностей молодших школярів виникає ряд суперечностей: між метою і завданнями інноваційної системи гуманітарної освіти та традиційними змістом і технологіями викладання предметів художньо-естетичного циклу в початковій школі; між значним творчим потенціалом музичного мистецтва і недостатньою його реалізацією в існуючій навчально-виховній практиці. Реалізація основної мети, визначеної Державним стандартом нового покоління освітньої галузі «Мистецтво», передбачає формування в учнів системи  ключових, мистецьких компетентностей як здатність до художньо-творчої самореалізації.

  Урок музичного мистецтва має необмежені можливості для розвитку творчих здібностей учнів, адже музика спонукає до творчоїдіяльності,  що потребує, у свою чергу, засвоєння певної сукупності спеціальних знань, умінь, компетентностей. Творча компетентність є тим засобом, що допомагає дитині відтворювати свої почуття, думки, фантазії у самостійній творчій діяльності, що  приводить до вищого прояву творчої самореалізації дитини — креативу.

  Урок музичного мистецтва має бути творчим і, як будь-яка творчість, підпорядковуватися певним закономірностям, науковим положенням і відображати специфіку предмета. Дитина повинна не просто прослухати музику, але почути її, внутрішньо збагатитися, навчитися використовувати свої знання в подальшому житті.

Тому варто перенести акцент із вивчення власне  предмета на його застосування як засобу формування особистості учнів, активізацію творчої діяльності та залучення учнів до активної самостійної діяльності. Учням подобаються ті види навчальної діяльності, що дають матеріал до роздумів, можливість виявити ініціативу й самостійність, потребують розумового напруження, винахідливості, творчого підходу. Мета дослідження полягає у визначенні сутності творчих здібностей, педагогічних умов, які забезпечують ефективне формування цих важливих якостей учнів на уроках музичного мистецтва.

Як ми бачимо, проблема розкриття творчого потенціалу людини є вагомим пріоритетом сучасної освіти. Життя в епоху науково-технічного прогресу урізноманітнюється і ускладнюється. Воно потребує від людини не шаблонних, звичних дій, а рухливості, гнучкості мислення, швидкого орієнтування і адаптації до нових умов, творчого підходу до вирішення проблем. Головною метою виховання є всебічний і гармонійний розвиток людини. Людина змінюється протягом усього життя, але особливо інтенсивно відбуваються ці зміни в дитинстві, підлітковому віці та юності, коли фізично людина росте швидко, змінюючись і духовно. Саме в дитинстві, як у ніякому іншому віці, людина здатна глибоко відчувати і переживати, захоплюватись і дивуватись, яскраво і безпосередньо виражати свої емоції, безмежно фантазувати. Ось чому в цей період на неї через мистецтво можна якомога сильніше і природніше вплинути, використовуючи в процесі навчання і виховання саме її вікові особливості. «Музика – уява – фантазія – казка – творчість – отака доріжка, ідучи якою, дитина розвиває свої духовні сили», - визначав В. Сухомлинський. Допомогти знайти цю стежку, вміло спрямувати дітей на такий шлях – завдання вчителів, вихователів, батьків. [4, с. 3]. Переважна більшість науковців – психологів, педагогів, музикознавців – збігаються у погляді на особливу роль художньої творчості, в тому числі і музичного мистецтва, у справі вихованні творчої особистості. Наприклад, видатний педагог-музикант Н. Ветлугіна була впевнена, що сучасне виховання повинне формувати людину нового типу, здатну до активної творчої діяльності, і наголошувала: «Мистецтво, зокрема музика, приховує у собі великі можливості для творчого розвитку підростаючого покоління» [2, с. 90].

У педагогіці ми зустрічаємо такі тлумачення поняття «творчість»: Б.В. Асаф'єв писав, що творчість сприяє більш глибокому засвоєнню музичного матеріалу і розвитку музикальності дітей [1, с. 95].

Слід зазначити, що поняття «творчість» тісно пов’язане з поняттями «творча діяльність» та «креативність». Творчою вважається така діяльність людини, в результаті якої створюється щось нове – чи предмет зовнішнього світу чи побудова мислення, що веде до нових знань про світ, або почуття, здатне відображувати нове ставлення до дійсності.

РОЗДІЛ 1.

Теоретико-методичні засади творчої

діяльності учнів.

Повертаючись до проблеми формування творчих здібностей учнів, треба зазначити, що найбільш доцільно використовувати для цього методи ігрової педагогіки. Зважаючи на те, що ігрова діяльність залишається, після навчання, одним з провідних видів діяльності, саме в дидактичних, сюжетно-рольових, предметних іграх найбільш повно розкривається творчий потенціал учнів

Творча діяльність на уроці музичного мистецтва повинна виражатися у впровадженні творчих завдань.

 Доцільно використовувати такі завдання:

• переведення образу з одного художнього ряду в інший;
• вироблення вмінь дивитися й бачити, слухати й чути;
• побудова завдань від конкретного до загального.

 Мета цих завдань: звернути увагу дітей на зв’язок музичної виразності, художнього рішення з характером музичного образу; сприяти якісному засвоєнню навчального матеріалу й розвитку особистих творчих компетентностей учнів. 

Науковий аналіз першоджерел, поглядів науковців на проблему доцільності обгрунтування принципів музичного навчання дозволив висловити власний погляд відносно класифікації і змістовної наповненості принципів музичного навчання, які гармонічно поєднують загальнодидактичні та спеціальні вимоги до організації навчально-виховного процесу зхудожньо-естетичного виховання молоді.

Принцип науковості  змісту і методів навчання музичному мистецтву відображає його зв’язок із сучасними науковими знаннями, закономірностями розвитку, шедеврами європейської та вітчизняної музики і практикою художньо-естетичного виховання молоді на уроках та в позакласній діяльності. Це означає, що в спілкуванні з музичним мистецтвом учням пропонується ознайомлення, інтерпретація і відтворення творів музичного мистецтва, а також засвоєння музично-теоретичного матеріалу, що уможливлює достовірне уявлення про розвиток зарубіжної та вітчизняної музичної культури.

До змісту музичного мистецтва мають входити достовірні наукові факти та істини, уявлення про розвиток світової музичної культури, що розвивають пізнавальну активність учнів і сприяють творчому самовиявленню в процесі музичної діяльності.

Використання в процесі музично-творчої діяльності методів та засобів наукового пізнання, що сприяють розвитку індивідуальних музичних здібностей, формування інтелектуально-художнього мислення, стимулюють пізнавальний інтерес до різних видів музикування.

Принагідно зауважимо, що враховуючи стрімкий розвиток музичної культури, появу нових творів різних жанрів написаних сучасними європейськими і вітчизняними композиторами, розвиток народної музичної творчості різних регіонів України, необхідно включати до змісту навчання сучасну музику написану як професійними композиторами так і композиторами аматорами. Крім того, доцільно постійно працювати над оновленням репертуару художніх колективів, котрі активно діють на базі загальноосвітніх навчальних закладів.

За такого підходу в учнів з’являється бажання активно працювати на уроках, брати участь в роботі художніх колективів, виявляти ініціативу в підготовці музично-творчих проектів, спрямованих на пізнання нових виконавців, жанрів та стилів музичного мистецтва.

Принцип єдності освітньої, розвивальної та виховної функцій  Навчання музичному мистецтву передбачає таку організацію навчально-виховного процесу, котра спрямована на формування музичної культури особистості, оволодіння знаннями, уміннями і навичками в різних видах музично-творчої діяльності, що є основою формування особистісних якостей спрямованих на пріоритетність загальнолюдських духовних цінностей.

При інтерпретації творів українських та зарубіжних композиторів виявляють їх національну специфіку, висловлюють судження про інтонаційну та життєву природу музичних образів, обгрунтовують власне емоційно-естетичне ставлення до них.

За такого підходу учні не тільки засвоюють образний зміст музики, знайомляться з музичними творами Л.Бетховина, М.Вербицького, М.Лисенка, С.Рахманінова, Д.Шостаковича, Ф.Шуберта, а також розвивають уміння і навички спостерігати, розпізнавати, порівнювати, характеризувати та інтерпретувати контрастні за характером музичні образи і твори, що виховує шанобливе ставлення до вітчизняної музичної культури, повагу і толерантність до музичної культури інших народів.

Принцип систематичності та послідовності 

Сутність зазначеного принципу навчання зумовлена змістом навчальної програми, коли домінуючі змістові лінії реалізуються системно і послідовно, з поступовим ускладненням навчального матеріалу, накопиченням досвіду музично-творчої діяльності у різних видах і жанрах музичного мистецтва.

Кожен урок, гурткова робота, проведення музично-просвітницьких і театрально-видовищних заходів за цим принципом є логічним продовденням попередньої роботи із засвоєння знагнь у галузі сприймання музики, формування умінь і навичок інтерпретувати твори музичного мистецтва, здійснювати порівняльну характеристику стилів і жанрів музики в результаті набутого досвіду художньо-творчої діяльності.

Слід зауважити, що принцип систематичності та послідовності зумовлений логікою музичного мистецтва й особливостями пізнавальної діяльності учнів. Він передбачає системність у накопиченні умінь і навичок вокально-хорової роботи (чистота інтонування, точне відтворення інтервалів, одноголосний, двухголосний і трьохголосний спів, розвиток ладового відчуття, розвиток гармонічного і мелодичного слуху, володіння засобами виразності виконання). Принцип систематичності та послідовності передбачає опору на попередні знання, уміння і навички, забезпечуючи тим самим якісний рівень виконавської діяльності (сольний спів, вокально-хорова робота, гра на музичних інструментах, ансамблеве виконання), що уможливлює накопичення досвіду музично-творчої діяльності, формуванню інтелектуально-художнього мислення.

Принцип активності  в оволодінні цінностями музичного мистецтва представляє собою двосторонній процес суб’єкт-суб’єктивної діяльності, у якому молодь проявляє зацікавленість музично-творчою діяльністю, а вчитель створює умови для реалізації індивідуальних творчих здібностей. Активність учнів в процесі музикування зумовлена особистою мотивацією, стимулює процес засвоєння закономірностей розвитку музичного мистецтва, сприяє самореалізації в певних видах музичної діяльності.

Слушно зазначити, що на уроках музичного мистецтва та в позакласній діяльності спостерігається колективна та індивідуальна активність. Це зумовлено певними видами музично-творчої діяльності, перспективами подальшого творчого розвитку, динамікою розвитку пізнавальних інтересів, бажанням до самоудосконалення в певних жанрах музичного мистецтва. Активна творча діяльність з опанування навичками гри на музичних інструментах або уміннями і навичками в галузі вокально-хорової роботи сприяє створенню творчої атмосфери, що прискорює процес оволодіння необхідним репертуаром, сприяє якісному відтворенню художньо-образного змісту, особливостей стилю композитора.

Вчитель повинен стимулювати творчу активність учнів, залучаючи їх до самостійної роботи з інтерпретації інтонаційно-образного змісту музичних творів, висловлюванню власних суджень щодо характеристики засобів музичної виразності, обгрунтування драматургії та композиції музичних творів різних жанрів і форм.

Принцип доступності в опануванні цінностями музичного мистецтва є необхідною умовою розвитку музично-творчих здібностей учнів, як на уроках так і в процесі позакласної діяльності. В організації навчально-виховного процесу вчитель повинен дотримуватися правил, суть яких полягає у тому, що у засвоєнні знань й формуванні умінь і навичок необхідно переходити від легкого до більш складного, від відомого до нового, до невідомого.

Промовистим свідченням доступності в опануванні цінностями музичного мистецтва може бути дотримання певних педагогічних умов, як-от: запровадження новітніх музично-педагогічних технологій; використання як сталих так і сучасних методів і засобів музично-педагогічної діяльності; дотримання системності та послідовності у навчанні; доцільності у доборі музично-педагогічного репертуару. За такої ситуації засвоєння закономірностей розвитку музичного мистецтва відбувається ефективно і цілеспрямовано, з перспективою подальшого розвитку пізнавальних інтересів учнів.

Принцип міцності у навчанні означає грунтовне засвоєння знань, умінь і навичок, котрі отримують учні в процесі спілкування з творами музичного мистецтва; стійке закріплення досвіду у царині європейської, вітчизняної, народної та сучасної музики; вільне відтворення і застосування на уроках і в позакласній діяльності компетентностей набутих в процесі сприймання музики, вокально-хорової роботи, гри на музичних інструментах та імпровізації.

Безсумнівно, міцності засвоєння знань, умінь і навичок у галузі музичного мистецтва сприяє творча атмосфера створена вчителем; позитивна мотивація на художньо-творчу діяльність; пізнавальний інтерес до участі у різних видах музикування; стан успіху та отримання емоційної насолоди від результатів виконавсько-творчої діяльності.

Принцип індивідуалізації. Чільне місце у засвоєнні цінностей музичного мистецтва посідає принцип урахування індивідуальних можливостей учнів, або принцип індивідуалізації навчання, який передбачає максимальний розвиток музичних здібностей молоді у різних видах музично-творчої діяльності. За такої ситуації певні вимоги ставляться до вчителя музики, котрий повинен володіти методикою виявлення природних задатків і рівня розвитку індивідуальних музично-творчих здібностей, а також володіти методикою їхнього формування.

Доречно наголосити на тому, що процес сприймання музики носить індивідуальний характер і залежить від багатьох чинників, до яких відноситься генетична спадковість, обізнаність у контексті визначених музично-педагогічних технологій, сформованість умінь і навичок, досвід попередньої музично-творчої діяльності. У процесі відтворення та інтерпретації змісту творів музичного мистецтва яскраво простежується індивідуальність кожного учня, складовою якої є світосприймання, що уможливлює не тільки впливати на якість художньо-естетичного виховання, а також є умовою формування духовної культури особистості.

Урахування індивідуальних можливостей учнів у процесі засвоєння культурних цінностей суспільства сприяє розвитку спеціальних музичних здібностей. Музичні здібності мають свою структуру, до якої відноситься музичний слух, музична пам’ять, відчуття гармонії і метроритму, чистота інтонування мелодії тощо.

Принцип єдності художнього і технічного у відтворенні інтонаційно-образного змісту музичного твору вважається домінуючим в оволодінні цінностями музичного мистецтва. Сутність його полягає у поєднанні двох компонентів процесу відтворення і виконання музичних творів передбачених шкільною програмою. Під «художнім» ми маємо на увазі точне відтворення художньо-образного змісту музичного твору за допомогою основних засобів музичної виразності, а саме: мелодії, ритму, темпу, динаміки, тембру, гармонії, штрихів, регістру. «Технічне» передбачає своєчасне відтворення мелодичної лінії та ритмічного малюнку в означеному темпі, відповідно до динаміки і штрихів.

Разом з тим, багаторічний досвід роботи у галузі музичної освіти доводить, що досвідчені вчителі послуговуючись сучасними інтерактивними методами навчання при розучуванні шкільного репертуару зосереджують увагу не тільки на інтонаційно досконалому відтворенні мелодії, а також акцентують зусилля на характері атаки звука, голосоутворенні, гнучкості, відповідності нюансам і динаміці.

Аналогічний підхід спостерігається щодо ансамблевого й індивідуального інструментального музикування. Тут вчитель своєчасно концентрує увагу учасників ансамблю на художній доцільності відтворення кожної фрази. З метою досягнення красоти звучання окремої групи інструментів та колектива в цілому ведеться робота над подоланням технічних або темпових складнощів. Тільки лекість і безпристрасність у подоланні технічних труднощів забезпечить красоту і насолоду гармонією, щодо інтерпретації авторського задуму і власної інтерпретації окремої партії або частини твору, сприятиме розвитку емоційної сфери особистості.

Принцип єдності емоційного і свідомого у засвоєнні закономірностей музичного мистецтва засвідчує найвищі морально-естетичні досягнення у художньо-естетичному вихованні молоді. Почуття і емоції, які виникають в учнів при сприйманні творів музичного мистецтва є результатом усвідомлення інтонаційно-образного змісту музичного твору, історичних умов, які спонукали композитора до написання цього твору, особливостей авторського стилю, що дозволило розвинути емоційну сприйнятливість, реалізувати власні здібності, спрямувати зусилля на розвиток музичного світогляду, базових якостей особистості.

У процесі свідомого сприймання музичних творів емоційний стан учнів підсилюється знанням сюжету, спостереженням за взаємовідносинами головних дійових осіб. Почуття радості та співпереживання у зраді грунтуються на динамічному розвитку сюжетної лінії. Безсумнівно, музика у поєднанні з літературою впливають на стан емоційної рівноваги чи навпаки підсилюють ефект збудженості.

Емоційне і свідоме сприймання творів музичного мистецтва залежить від загальної вихованості, рівня культури особистості, попереднього досвіду, установки на сприймання. Щоб поглибити емоційний стан учнів вчитель повинен враховувати вікові та індивідуальні особливості розвитку, зацікавити їх розповіддю про події, які покладено у сюжет музичного твору, проаналізувати факти і явища, до яких звертається композитор.

1.1.Особливості творчої діяльності під

час навчання та позаурочний час.

Урок музичного мистецтва, маючи риси, що наближують його до інших шкільних уроків має свої специфічні особливості, що закономірно виплиають з головної особливості уроку як уроку мистецтва. Оскільки музика – особлива форма відображення дійсності у якій найважливішу роль відіграють почуття, емоційна сфера, то саме пізнання, що відбуваеться в процесі навчання, є специфічним; воно не може зводитись тільки до діяльності думки, а обовязково має виявляти собою єдність емоцій і розуму, свідомості і почуттів

Музика стимулює до творчої діяльності, зокрема формує пізнавальні та емоційно-мотиваційні функції, розвиває творче мислення, комунікативність, а також позитивні якості характеру: систематичність, працьовитість, наполегливість у досягненні мети. Уміння і навички, набуті у галузі музики, переносяться на інші, немузичні види діяльності дітей. На уроках музичного мистецтва особливе значення має творча діяльність дітей, яка сприяє формуванню уяви, мислення, винахідливості, творчих здібностей. Урок музичного мистецтва – основна форма музично – естетичного виховання молодших школярів. Найелементарніший імпульс до творчості – це зацікавити дітей винаходом власної інтерпретації музичного твору, підголосків і варіантів наспіву, власного варіанту інсценізації пісні, власного елементарного інструментального супроводу, власної вправи на розспівування, чи простої пісеньки. Особливо важливим періодом для розвитку музично-творчих здібностей видається період початкового навчання. Відомо, що у молодших школярів яскраво проявляється творче начало, вони надзвичайно винахідливі в передаванні інтонацій, наслідуванні, легко сприймають образний зміст казок, розповідей, пісень, музичних п’єс, їм притаманна природна активність, віра у свої творчі можливості. Все це виявляється цінним джерелом творчого розвитку молодших школярів. «Творчість активізує пам’ять, мислення, спостережливість, цілеспрямованість, інтуїцію, що необхідно у всіх видах діяльності» [3].

Творчість дітей на уроках музичного мистецтва пов’язана с самостійними діями, з умінням оперувати знайомими їм музичними поняттями, знаннями, навичками, пристосовувати їх до нових умов, у нових видах музичної діяльності. Процес музичного пізнання набуває у атмосфері творчості процесуального характеру. Тобто дитяча творчість представляє собою «пізнавально-пошукову музичну практику».Власне кажучи, всі види і форми діяльності на уроках музичного мистецтва можуть носити творчий характер. Критерієм тут виступає новизна, оригінальність самостійність діяльності, але ні в якому разі не художня цінність створеного, оскільки головним у творчій діяльності і запорукою успішного розвитку творчих здібностей є саме процес творчості, а не її продукт.

Для предмету «Музичне мистецтво» спілкування – одне з центральних понять. Це перш за все взаємодія вчителя і учнів, що має особливе емоційно-змістовне забарвлення. Спілкування на уроці можна визначити і як спільну творчу діяльність учнів і вчителя, направлену на розкриття життєвого змісту музики, досвіду етичних відносин, закладеного в ній. Вчитися чути музику учні повинні безперервно впродовж всього уроку: і під час співу, і під час гри на інструментах, і в моменти, що вимагають найбільшої уваги, зосередженості і напруги душевних сил, коли вони виступають в ролі слухача. Творча діяльність на уроці музичного мистецтва повинна виражатися у впроваджені творчих завдань – завдань такого характеру, в ході виконання яких учнів буде втягнуто у процес творчості і результатом цього процесу буде виникнення чогось нового, притаманного тільки одній особистості.

Особливістю творчої дяльності в музичному мистецтві, є великий спектр різнопланових завдань;

Орієнтовні творчі завдання  на відтворення образу сприйнятої музики:

 складання рецензії на сприйняту музику;

• визначення того, що хотів передати композитор (музичні інтонації втілити в словах);
• добирання відповідних літературних, зокрема поетичних епіграфів і репродукцій живописних творів до сприйнятої музики;
• музичне малювання, суть якого полягає у формуванні вміння характеризувати за допомогою музичної інтонації вигляд персонажа, його емоційний стан.

Образотворчі завдання для розвитку творчості:

 намалювати своє враження від почутої музики;

• зобразити кольором і лініями прослуханий твір;
• створити рекламу музичного твору;
• намалювати будь-яку картину, самостійно дібрати до неї музику;
• передати музичні враження за допомогою малюнка;
• створити афішу концерту за темою;
• дібрати кольори й відтінки для зображення настрою, викликаного певним твором;

  Музично-літературні творчі завдання:

 дібрати або скласти вірш до музики;

• написати твір (роздуми на музично-естетичні теми, казки, оповідання);
• скласти літературний твір, близький за характером до музики;
• скласти літературний портрет до музичного твору.

Музично-творчі завдання:

 Якби ти був композитором, якою була б твоя музика? Які почуття ти передав би в ній?

• Добери музику, що відповідала б характеру мами, тата, доброї та злої людини і т. ін.
• Добери музику, що має звучати у найщасливіший день.
• Склади мелодію до улюбленого вірша або тексту.

Творчі завдання на основі імпровізації:

• імпровізація на задані звуки, заданий ритм;
• імпровізація знайомої пісні;
• «співацькі діалоги»: один учень загадує мелодію (фразу, інтонацію), а інший повторює, змінивши темп, ритм, тембр, динаміку;
• «запитання-відповідь» (наприклад, відповідь на одному звуці, або на стійких догори, униз, зі збереженням ритмічного малюнка, або з новим ритмом і т. ін.);
• «пропущені місця»: у вправі, що записано на дошці, пропущено такти, які необхідно скласти самостійно;
• до вступу придумати закінчення;
• ритмічно-мелодичні імпровізації (наприклад, у народному стилі).

 Творчі завдання на основі ритмічної імпровізації:

• ритмізація слів, словосполучень, віршиків, загадок, лічилок, примовок, приказок;
• «луна»: один учень відтворює ритмічний супровід, а інший повторює ритм і додає новий;
• добирання словесного супроводу до заданого ритмічного малюнка;

«ритмічні загадки»: на дошці записано ритмічні уривки з пропущеними тактами, а учні дописують те, чого бракує

Розмаїття та різноплановість форм роботи: ігри, розфарбовування, малюнки, цікаві запитання та спостереження, творчі завдання – усе це сприяє якісному засвоєнню навчального матеріалу та розвиненню особистих творчих здібностей учнів, допомагає у пізнанні музики через аналіз та інтерпретацію вивчених музичних творів, сприяє формуванню емоційно-ціннісного ставлення до музики, самостійності та критичності мислення дитини. учнів. А комплексне використання музично-ритмічних рухів, дитячих звуковисотних, шумових інструментів допоможе кращому сприйманню дитиною музичних творів.

 1.2. Творча діяльність як засіб розвитку музичних здібностей   

РОЗДІЛ 1.

Теоретико-методичні засади творчої

діяльності учнів.

Повертаючись до проблеми формування творчих здібностей учнів, треба зазначити, що найбільш доцільно використовувати для цього методи ігрової педагогіки. Зважаючи на те, що ігрова діяльність залишається, після навчання, одним з провідних видів діяльності, саме в дидактичних, сюжетно-рольових, предметних іграх найбільш повно розкривається творчий потенціал учнів

Творча діяльність на уроці музичного мистецтва повинна виражатися у впровадженні творчих завдань.

 Доцільно використовувати такі завдання:

• переведення образу з одного художнього ряду в інший;
• вироблення вмінь дивитися й бачити, слухати й чути;
• побудова завдань від конкретного до загального.

 Мета цих завдань: звернути увагу дітей на зв’язок музичної виразності, художнього рішення з характером музичного образу; сприяти якісному засвоєнню навчального матеріалу й розвитку особистих творчих компетентностей учнів. 

Науковий аналіз першоджерел, поглядів науковців на проблему доцільності обгрунтування принципів музичного навчання дозволив висловити власний погляд відносно класифікації і змістовної наповненості принципів музичного навчання, які гармонічно поєднують загальнодидактичні та спеціальні вимоги до організації навчально-виховного процесу зхудожньо-естетичного виховання молоді.

Принцип науковості  змісту і методів навчання музичному мистецтву відображає його зв’язок із сучасними науковими знаннями, закономірностями розвитку, шедеврами європейської та вітчизняної музики і практикою художньо-естетичного виховання молоді на уроках та в позакласній діяльності. Це означає, що в спілкуванні з музичним мистецтвом учням пропонується ознайомлення, інтерпретація і відтворення творів музичного мистецтва, а також засвоєння музично-теоретичного матеріалу, що уможливлює достовірне уявлення про розвиток зарубіжної та вітчизняної музичної культури.

До змісту музичного мистецтва мають входити достовірні наукові факти та істини, уявлення про розвиток світової музичної культури, що розвивають пізнавальну активність учнів і сприяють творчому самовиявленню в процесі музичної діяльності.

Використання в процесі музично-творчої діяльності методів та засобів наукового пізнання, що сприяють розвитку індивідуальних музичних здібностей, формування інтелектуально-художнього мислення, стимулюють пізнавальний інтерес до різних видів музикування.

Принагідно зауважимо, що враховуючи стрімкий розвиток музичної культури, появу нових творів різних жанрів написаних сучасними європейськими і вітчизняними композиторами, розвиток народної музичної творчості різних регіонів України, необхідно включати до змісту навчання сучасну музику написану як професійними композиторами так і композиторами аматорами. Крім того, доцільно постійно працювати над оновленням репертуару художніх колективів, котрі активно діють на базі загальноосвітніх навчальних закладів.

За такого підходу в учнів з’являється бажання активно працювати на уроках, брати участь в роботі художніх колективів, виявляти ініціативу в підготовці музично-творчих проектів, спрямованих на пізнання нових виконавців, жанрів та стилів музичного мистецтва.

Принцип єдності освітньої, розвивальної та виховної функцій  Навчання музичному мистецтву передбачає таку організацію навчально-виховного процесу, котра спрямована на формування музичної культури особистості, оволодіння знаннями, уміннями і навичками в різних видах музично-творчої діяльності, що є основою формування особистісних якостей спрямованих на пріоритетність загальнолюдських духовних цінностей.

При інтерпретації творів українських та зарубіжних композиторів виявляють їх національну специфіку, висловлюють судження про інтонаційну та життєву природу музичних образів, обгрунтовують власне емоційно-естетичне ставлення до них.

За такого підходу учні не тільки засвоюють образний зміст музики, знайомляться з музичними творами Л.Бетховина, М.Вербицького, М.Лисенка, С.Рахманінова, Д.Шостаковича, Ф.Шуберта, а також розвивають уміння і навички спостерігати, розпізнавати, порівнювати, характеризувати та інтерпретувати контрастні за характером музичні образи і твори, що виховує шанобливе ставлення до вітчизняної музичної культури, повагу і толерантність до музичної культури інших народів.

Принцип систематичності та послідовності 

Сутність зазначеного принципу навчання зумовлена змістом навчальної програми, коли домінуючі змістові лінії реалізуються системно і послідовно, з поступовим ускладненням навчального матеріалу, накопиченням досвіду музично-творчої діяльності у різних видах і жанрах музичного мистецтва.

Кожен урок, гурткова робота, проведення музично-просвітницьких і театрально-видовищних заходів за цим принципом є логічним продовденням попередньої роботи із засвоєння знагнь у галузі сприймання музики, формування умінь і навичок інтерпретувати твори музичного мистецтва, здійснювати порівняльну характеристику стилів і жанрів музики в результаті набутого досвіду художньо-творчої діяльності.

Слід зауважити, що принцип систематичності та послідовності зумовлений логікою музичного мистецтва й особливостями пізнавальної діяльності учнів. Він передбачає системність у накопиченні умінь і навичок вокально-хорової роботи (чистота інтонування, точне відтворення інтервалів, одноголосний, двухголосний і трьохголосний спів, розвиток ладового відчуття, розвиток гармонічного і мелодичного слуху, володіння засобами виразності виконання). Принцип систематичності та послідовності передбачає опору на попередні знання, уміння і навички, забезпечуючи тим самим якісний рівень виконавської діяльності (сольний спів, вокально-хорова робота, гра на музичних інструментах, ансамблеве виконання), що уможливлює накопичення досвіду музично-творчої діяльності, формуванню інтелектуально-художнього мислення.

Принцип активності  в оволодінні цінностями музичного мистецтва представляє собою двосторонній процес суб’єкт-суб’єктивної діяльності, у якому молодь проявляє зацікавленість музично-творчою діяльністю, а вчитель створює умови для реалізації індивідуальних творчих здібностей. Активність учнів в процесі музикування зумовлена особистою мотивацією, стимулює процес засвоєння закономірностей розвитку музичного мистецтва, сприяє самореалізації в певних видах музичної діяльності.

Слушно зазначити, що на уроках музичного мистецтва та в позакласній діяльності спостерігається колективна та індивідуальна активність. Це зумовлено певними видами музично-творчої діяльності, перспективами подальшого творчого розвитку, динамікою розвитку пізнавальних інтересів, бажанням до самоудосконалення в певних жанрах музичного мистецтва. Активна творча діяльність з опанування навичками гри на музичних інструментах або уміннями і навичками в галузі вокально-хорової роботи сприяє створенню творчої атмосфери, що прискорює процес оволодіння необхідним репертуаром, сприяє якісному відтворенню художньо-образного змісту, особливостей стилю композитора.

Вчитель повинен стимулювати творчу активність учнів, залучаючи їх до самостійної роботи з інтерпретації інтонаційно-образного змісту музичних творів, висловлюванню власних суджень щодо характеристики засобів музичної виразності, обгрунтування драматургії та композиції музичних творів різних жанрів і форм.

Принцип доступності в опануванні цінностями музичного мистецтва є необхідною умовою розвитку музично-творчих здібностей учнів, як на уроках так і в процесі позакласної діяльності. В організації навчально-виховного процесу вчитель повинен дотримуватися правил, суть яких полягає у тому, що у засвоєнні знань й формуванні умінь і навичок необхідно переходити від легкого до більш складного, від відомого до нового, до невідомого.

Промовистим свідченням доступності в опануванні цінностями музичного мистецтва може бути дотримання певних педагогічних умов, як-от: запровадження новітніх музично-педагогічних технологій; використання як сталих так і сучасних методів і засобів музично-педагогічної діяльності; дотримання системності та послідовності у навчанні; доцільності у доборі музично-педагогічного репертуару. За такої ситуації засвоєння закономірностей розвитку музичного мистецтва відбувається ефективно і цілеспрямовано, з перспективою подальшого розвитку пізнавальних інтересів учнів.

Принцип міцності у навчанні означає грунтовне засвоєння знань, умінь і навичок, котрі отримують учні в процесі спілкування з творами музичного мистецтва; стійке закріплення досвіду у царині європейської, вітчизняної, народної та сучасної музики; вільне відтворення і застосування на уроках і в позакласній діяльності компетентностей набутих в процесі сприймання музики, вокально-хорової роботи, гри на музичних інструментах та імпровізації.

Безсумнівно, міцності засвоєння знань, умінь і навичок у галузі музичного мистецтва сприяє творча атмосфера створена вчителем; позитивна мотивація на художньо-творчу діяльність; пізнавальний інтерес до участі у різних видах музикування; стан успіху та отримання емоційної насолоди від результатів виконавсько-творчої діяльності.

Принцип індивідуалізації. Чільне місце у засвоєнні цінностей музичного мистецтва посідає принцип урахування індивідуальних можливостей учнів, або принцип індивідуалізації навчання, який передбачає максимальний розвиток музичних здібностей молоді у різних видах музично-творчої діяльності. За такої ситуації певні вимоги ставляться до вчителя музики, котрий повинен володіти методикою виявлення природних задатків і рівня розвитку індивідуальних музично-творчих здібностей, а також володіти методикою їхнього формування.

Доречно наголосити на тому, що процес сприймання музики носить індивідуальний характер і залежить від багатьох чинників, до яких відноситься генетична спадковість, обізнаність у контексті визначених музично-педагогічних технологій, сформованість умінь і навичок, досвід попередньої музично-творчої діяльності. У процесі відтворення та інтерпретації змісту творів музичного мистецтва яскраво простежується індивідуальність кожного учня, складовою якої є світосприймання, що уможливлює не тільки впливати на якість художньо-естетичного виховання, а також є умовою формування духовної культури особистості.

Урахування індивідуальних можливостей учнів у процесі засвоєння культурних цінностей суспільства сприяє розвитку спеціальних музичних здібностей. Музичні здібності мають свою структуру, до якої відноситься музичний слух, музична пам’ять, відчуття гармонії і метроритму, чистота інтонування мелодії тощо.

Принцип єдності художнього і технічного у відтворенні інтонаційно-образного змісту музичного твору вважається домінуючим в оволодінні цінностями музичного мистецтва. Сутність його полягає у поєднанні двох компонентів процесу відтворення і виконання музичних творів передбачених шкільною програмою. Під «художнім» ми маємо на увазі точне відтворення художньо-образного змісту музичного твору за допомогою основних засобів музичної виразності, а саме: мелодії, ритму, темпу, динаміки, тембру, гармонії, штрихів, регістру. «Технічне» передбачає своєчасне відтворення мелодичної лінії та ритмічного малюнку в означеному темпі, відповідно до динаміки і штрихів.

Разом з тим, багаторічний досвід роботи у галузі музичної освіти доводить, що досвідчені вчителі послуговуючись сучасними інтерактивними методами навчання при розучуванні шкільного репертуару зосереджують увагу не тільки на інтонаційно досконалому відтворенні мелодії, а також акцентують зусилля на характері атаки звука, голосоутворенні, гнучкості, відповідності нюансам і динаміці.

Аналогічний підхід спостерігається щодо ансамблевого й індивідуального інструментального музикування. Тут вчитель своєчасно концентрує увагу учасників ансамблю на художній доцільності відтворення кожної фрази. З метою досягнення красоти звучання окремої групи інструментів та колектива в цілому ведеться робота над подоланням технічних або темпових складнощів. Тільки лекість і безпристрасність у подоланні технічних труднощів забезпечить красоту і насолоду гармонією, щодо інтерпретації авторського задуму і власної інтерпретації окремої партії або частини твору, сприятиме розвитку емоційної сфери особистості.

Принцип єдності емоційного і свідомого у засвоєнні закономірностей музичного мистецтва засвідчує найвищі морально-естетичні досягнення у художньо-естетичному вихованні молоді. Почуття і емоції, які виникають в учнів при сприйманні творів музичного мистецтва є результатом усвідомлення інтонаційно-образного змісту музичного твору, історичних умов, які спонукали композитора до написання цього твору, особливостей авторського стилю, що дозволило розвинути емоційну сприйнятливість, реалізувати власні здібності, спрямувати зусилля на розвиток музичного світогляду, базових якостей особистості.

У процесі свідомого сприймання музичних творів емоційний стан учнів підсилюється знанням сюжету, спостереженням за взаємовідносинами головних дійових осіб. Почуття радості та співпереживання у зраді грунтуються на динамічному розвитку сюжетної лінії. Безсумнівно, музика у поєднанні з літературою впливають на стан емоційної рівноваги чи навпаки підсилюють ефект збудженості.

Емоційне і свідоме сприймання творів музичного мистецтва залежить від загальної вихованості, рівня культури особистості, попереднього досвіду, установки на сприймання. Щоб поглибити емоційний стан учнів вчитель повинен враховувати вікові та індивідуальні особливості розвитку, зацікавити їх розповіддю про події, які покладено у сюжет музичного твору, проаналізувати факти і явища, до яких звертається композитор.

1.1.Особливості творчої діяльності під

час навчання та позаурочний час.

Урок музичного мистецтва, маючи риси, що наближують його до інших шкільних уроків має свої специфічні особливості, що закономірно виплиають з головної особливості уроку як уроку мистецтва. Оскільки музика – особлива форма відображення дійсності у якій найважливішу роль відіграють почуття, емоційна сфера, то саме пізнання, що відбуваеться в процесі навчання, є специфічним; воно не може зводитись тільки до діяльності думки, а обовязково має виявляти собою єдність емоцій і розуму, свідомості і почуттів

Музика стимулює до творчої діяльності, зокрема формує пізнавальні та емоційно-мотиваційні функції, розвиває творче мислення, комунікативність, а також позитивні якості характеру: систематичність, працьовитість, наполегливість у досягненні мети. Уміння і навички, набуті у галузі музики, переносяться на інші, немузичні види діяльності дітей. На уроках музичного мистецтва особливе значення має творча діяльність дітей, яка сприяє формуванню уяви, мислення, винахідливості, творчих здібностей. Урок музичного мистецтва – основна форма музично – естетичного виховання молодших школярів. Найелементарніший імпульс до творчості – це зацікавити дітей винаходом власної інтерпретації музичного твору, підголосків і варіантів наспіву, власного варіанту інсценізації пісні, власного елементарного інструментального супроводу, власної вправи на розспівування, чи простої пісеньки. Особливо важливим періодом для розвитку музично-творчих здібностей видається період початкового навчання. Відомо, що у молодших школярів яскраво проявляється творче начало, вони надзвичайно винахідливі в передаванні інтонацій, наслідуванні, легко сприймають образний зміст казок, розповідей, пісень, музичних п’єс, їм притаманна природна активність, віра у свої творчі можливості. Все це виявляється цінним джерелом творчого розвитку молодших школярів. «Творчість активізує пам’ять, мислення, спостережливість, цілеспрямованість, інтуїцію, що необхідно у всіх видах діяльності» [3].

Творчість дітей на уроках музичного мистецтва пов’язана с самостійними діями, з умінням оперувати знайомими їм музичними поняттями, знаннями, навичками, пристосовувати їх до нових умов, у нових видах музичної діяльності. Процес музичного пізнання набуває у атмосфері творчості процесуального характеру. Тобто дитяча творчість представляє собою «пізнавально-пошукову музичну практику».Власне кажучи, всі види і форми діяльності на уроках музичного мистецтва можуть носити творчий характер. Критерієм тут виступає новизна, оригінальність самостійність діяльності, але ні в якому разі не художня цінність створеного, оскільки головним у творчій діяльності і запорукою успішного розвитку творчих здібностей є саме процес творчості, а не її продукт.

Для предмету «Музичне мистецтво» спілкування – одне з центральних понять. Це перш за все взаємодія вчителя і учнів, що має особливе емоційно-змістовне забарвлення. Спілкування на уроці можна визначити і як спільну творчу діяльність учнів і вчителя, направлену на розкриття життєвого змісту музики, досвіду етичних відносин, закладеного в ній. Вчитися чути музику учні повинні безперервно впродовж всього уроку: і під час співу, і під час гри на інструментах, і в моменти, що вимагають найбільшої уваги, зосередженості і напруги душевних сил, коли вони виступають в ролі слухача. Творча діяльність на уроці музичного мистецтва повинна виражатися у впроваджені творчих завдань – завдань такого характеру, в ході виконання яких учнів буде втягнуто у процес творчості і результатом цього процесу буде виникнення чогось нового, притаманного тільки одній особистості.

Особливістю творчої дяльності в музичному мистецтві, є великий спектр різнопланових завдань;

Орієнтовні творчі завдання  на відтворення образу сприйнятої музики:

 складання рецензії на сприйняту музику;

• визначення того, що хотів передати композитор (музичні інтонації втілити в словах);
• добирання відповідних літературних, зокрема поетичних епіграфів і репродукцій живописних творів до сприйнятої музики;
• музичне малювання, суть якого полягає у формуванні вміння характеризувати за допомогою музичної інтонації вигляд персонажа, його емоційний стан.

Образотворчі завдання для розвитку творчості:

 намалювати своє враження від почутої музики;

• зобразити кольором і лініями прослуханий твір;
• створити рекламу музичного твору;
• намалювати будь-яку картину, самостійно дібрати до неї музику;
• передати музичні враження за допомогою малюнка;
• створити афішу концерту за темою;
• дібрати кольори й відтінки для зображення настрою, викликаного певним твором;

  Музично-літературні творчі завдання:

 дібрати або скласти вірш до музики;

• написати твір (роздуми на музично-естетичні теми, казки, оповідання);
• скласти літературний твір, близький за характером до музики;
• скласти літературний портрет до музичного твору.

Музично-творчі завдання:

 Якби ти був композитором, якою була б твоя музика? Які почуття ти передав би в ній?

• Добери музику, що відповідала б характеру мами, тата, доброї та злої людини і т. ін.
• Добери музику, що має звучати у найщасливіший день.
• Склади мелодію до улюбленого вірша або тексту.

Творчі завдання на основі імпровізації:

• імпровізація на задані звуки, заданий ритм;
• імпровізація знайомої пісні;
• «співацькі діалоги»: один учень загадує мелодію (фразу, інтонацію), а інший повторює, змінивши темп, ритм, тембр, динаміку;
• «запитання-відповідь» (наприклад, відповідь на одному звуці, або на стійких догори, униз, зі збереженням ритмічного малюнка, або з новим ритмом і т. ін.);
• «пропущені місця»: у вправі, що записано на дошці, пропущено такти, які необхідно скласти самостійно;
• до вступу придумати закінчення;
• ритмічно-мелодичні імпровізації (наприклад, у народному стилі).

 Творчі завдання на основі ритмічної імпровізації:

• ритмізація слів, словосполучень, віршиків, загадок, лічилок, примовок, приказок;
• «луна»: один учень відтворює ритмічний супровід, а інший повторює ритм і додає новий;
• добирання словесного супроводу до заданого ритмічного малюнка;

«ритмічні загадки»: на дошці записано ритмічні уривки з пропущеними тактами, а учні дописують те, чого бракує

Розмаїття та різноплановість форм роботи: ігри, розфарбовування, малюнки, цікаві запитання та спостереження, творчі завдання – усе це сприяє якісному засвоєнню навчального матеріалу та розвиненню особистих творчих здібностей учнів, допомагає у пізнанні музики через аналіз та інтерпретацію вивчених музичних творів, сприяє формуванню емоційно-ціннісного ставлення до музики, самостійності та критичності мислення дитини. учнів. А комплексне використання музично-ритмічних рухів, дитячих звуковисотних, шумових інструментів допоможе кращому сприйманню дитиною музичних творів.

  1.2. Творча діяльність як засіб розвитку музичних здібностей

Творчість є актуальною потребою дитинства. Найелементарніший імпульс до творчості – це зацікавити дітей винаходом власної інтерпретації музичного твору, підголосків і варіантів наспіву, власного варіанту інсценізації пісні, власного елементарного інструментального супроводу, власної вправи на розспівування.   

У молодших класах діти дуже люблять імпровізувати, складати закінчення мелодії чи ритму, придумувати інструментальні супроводи на дитячих музичних інструментах до знайомої пісні. У старших класах учням подобається виконувати роль музичних критиків, які аргументовано й професійно оцінюють виконання кожного. Усього цього діти навчаються на уроці музичного мистецтва.

За період досить довгої педагогічної роботи учителем музичного мистецтва, який складає 36 років, хочу поділитись напрацюваннями та думками. Розмаїття завдань дійсно заохочують до творчої роботи учнів, але треба виділити приоритети в музичному вихованні і в роботі, взагалі на уроці музики. Спостерігаючи довгий час за дітьми я впевнився, що найбільше вони прагнуть співати і особливо в молодших класах, де кожен може і хоче проявити себе на самих перших порах. В середніх класах це більш виражено, де проявляють більш яскраві амбіції, особливо дівчатка. Бажання виділитись, показати себе, але це шкодить ансамблевому звучанню і ось тут важлива робота вчителя, його вміння пояснити, показати на прикладах як варто виконувати і слухати один одного. Звичайно багато різних нюансів в роботі з хоровим та індивідуальним вокалом.

 Вокально-хорові навички - це комплекс автоматизованих дій різних частин голосо-дихального апарату, який відбувається під час співу, а дії підкоряються волі співака, його виконавським бажанням та узгодженого співу в колективі; вироблення вокально-хорових навиків проходить в тісній взаємодії з розвитком музичного слуху учнів; хоровий спів вимагає не тільки вокальних навиків, а й володіння навичками хорового строю та ансамблю; в хоровому співі розрізняють ансамбль ритмічний, темповий, динамічний, інтонаційний, тембровий, художній, виконавський. Формування та розвиток вокально-хорових навиків учнів є важливою проблемою музичної педагогіки й одним із її головних пріоритетів, що відображено у найвагоміших здобутках педагогічної науки. Розвиток вокально-хорових здібностей учнів відбувається шляхом їх залучення до активної музично-творчої діяльності, розвитку художньо-образної уяви, організації різноманітної художньо-змістовної та емоційно -наповненої діяльності під час занять музикою.  Принцип творчої активності є одним із основних в педагогиці. Він, як правило розглядається у поєднанні з принципом свідомості в навчанні. Покази творчої активності:

- наявність у творчій дяльності ціннісних життєвих орієнтирів, соціальна спрямованість особистості на засвоєння знань, умінь, навичок;

- потреба в знаннях;

- інтерес до самого процесу освіти, самостійність, відповідальність, творчій підхід до розв’язання завдань, прагнення знайти «свій « підхід до нового завдання, прояв ініціативи в прцесі навчання;

- володіння засобами творчої діяльності, вміння самостійно мислити, виділяти головне, аналізувати, повідомляти, кладати план, тощо;

- прагнення до поглиблення і розширення знань і способів їх засвоєння, використання додаткових джерел інформації;

- уміння застосовувати на практиці засвоєні знання для рішення поставленого завдання й одержання нових знань, бажання ділитися своїми знаннями і досвідом з іншими учнями, допомогати їм в організації власної творчої діяльності;

- активна участь у позаурочній творчій діяльності.

Але хочу ще раз відмітити, що пісня робить величезну справу – і виховує, навчає, освічує і має великий вплив на дітей. Доказом приоритетності співу- є бажання учнів співати в ансамблях та у виконанні сольних номерів. Під моїм керівництвом працюють три ансамблі різних вікових категорій. Кожен рік ми займаємо призові місця на оглядах художньо ї самодіяльності, отримуємо відповідні грамоти. Мої солісти були запрошені на фестиваль в Кривий Ріг, після виступу також були запрошені на фестиваль молодих виконавців у Скадовськ. Думаю. Що більшість часу на уроці треба відводити співу. (В додатках є відео)

Другим приоритетом вважаю ігрові моменти; інсценізації пісень, спектаклі, музичні казки, мюзікли. Працюючи перший рік в школі я почав експериментувати з дитячою  оперою «Муха-Цокотуха». З існуючого професійного запису опери, самотужки зробив переклад для баяна і супроводжував дійства сценок та акомпонував артистам. Це була і моя творчість і творчість дітей, які були захоплені дійством і розкрились, проявили свої здібності. Це відповідно захопило і мене і до сьогоднішнього дня працюю творчо. Створив уже свої три музичні дитячі опери на відомі народні казки; «Курочка Ряба», «Ріпка», «Колобок» музику, тексти і оранжування робив за допомогою спеціальної музичної програми « Увертюра4,1» (Є додатки з записом музики і відео на дисках, також тексти) .Також іноді пишу свої пісні для учнів, під час перебування в літньому таборі. Майже кожен рік пишу нові музичні привітання для різного віку дітей розспівочки та музичні пісні , фізкульт-хвилинки .

Третім приоритетом є кінцевий результат; виступи перед батьками прийняття участі в концертах та різних шкільних заходах і міроприємствах. -- Це дає дітям такий заряд енергії і запал на інші звершення, адже їх творчість стає поміченою і приносить радість людям. Такий пріоритет стає рушійною силою для подальшої творчої роботи учнів та вчителя. Я також користуюсь формами і методами які пропонуються педагогічним середовищем. Колективний та індивідульний спів застосовую майже на кожному уроці, що привертає увагу учнів, які мають змогу оцінити товаришів і показати себе. Це додає їм досвіду, знань і впевненості. З метою  залучення учнів до творчої діяльності в початкових класах найчастіше використовую імпровізацію – вокальну, інструментальну, ритмічну, рухо-пластичну, театральну. А саме; ритмічний супровід на шумових інструментах, на ксилофоні та металофоні. Діти намагаються самі підбирати мелодії, створювати свої пісеньки та тексти на заданий ритм. Цікаво проявляють себе у створенні образів казкових персонажів, де показують свій артистизм, свою фантазію. Дитина може бути неуважною, працювати на уроці без повної віддачі розумових та творчих сил, але виконуючи роль у грі, вона перетворюється, стає активною, зацікавленою. Використання ігор веде до підвищення творчого потенціалу учнів, до більш глибокого, осмисленого та швидкого засвоєння матеріалу. В середніх класах схильні  більш до пошукової роботи, історичні факти подій, життя та творчість композиторів, виступи на загал , музичні КВК та слухання музики. Хочу зауважити, що дуже важливу роль грає підбір пісень для виконання, а також музика для слухання. Важливо щоб запропонований твір сподобався дітям. Аби викликати позитивне ставлення до того чи іншого твору, потрібно використовувати метод навіювання – ( спочатку діти самі слухають, а вдруге після навіювання вчителя ) Звичайно учні уже мають певний досвід, запас музичних вражень. Вони емоційно реагують на музику можуть визначити настрій і характер, але широко охарактеризувати музичний твір, не можуть за браком потрібних слів. Тому я пропоную плакат зі списком визначень естетичних емоцій. Варто зазначити, що учні охоче виконують такі завдання, із задоволенням фантазуючи, демонструючи особистісне сприйняття музичних творів. Діти продовжують осмислювати прослуханий твір, відтворюючи образи та асоціації, що постали під час сприйняття музики. Також широко використовую на уроках метод музичного узагальненя. Він спрямований на організацію засвоєння учнями теми уроку, має узагальнюючий характер і поєднує усі форми й види занять. Другий метод- забігання наперед і повернення назад, щоб не були ізольовані теми уроків, щоби утримувати логічний зв'язок. Проводжу також такі види уроків: урок-подорож, урок-вікторина, урок-кросворд,урок-квк, урок- діалог, урок-гра. Музичне сприйняття як складний вид взаємодії, комунікації людини з музикою і є основою для розвитку музичних здібностей. В організації навчального проесу зростає роль пізнавальної діяльності. До пізнавальної діяльності входять такі методи:

• Метод емоційної драматургії;
• Метод емоційного впливу та ефекту подиву;
• Метод завдань різного ступеня складності;
• Метод створення ситуацій успіху;
• Метод виконавчої та художньої варіативності;
• Метод музичної презентації, конкурси учнівських проектів;
• Метод порівняння;
• Наочні методи ( слухової наочності, наочно- зоровий метод, репродукції картин, таблиці, опроні схеми тематизму програми);
• Метод роздумів про музику;
• Метод створення композицій;
• Робота в малих групах;
• Метод музичного узагальнення;
• Метод моделювання художньо – творчого процесу;
• Нестандартні уроки.

Активізації навчально – пізнавальної діяльності учнів і їх зацікавленості музикою сприяють нестандартні уроки, якя дають можливість ненав’язливо донести дітям красу справжнього музичного мистецтва. . Нестандандартні уроки включають в себе різноманітні форми роботи: слухання, спів, гру, рухи під музику, тощо.

Творчі завдання сприяють формуванню стійкого інтересу до музики. Дітям зазвичай дуже подобається висловлювати свої враження від музики в малюнках, віршах, оповіданнях. Це допомагає вчителеві відстежувати творчий розвиток кожної дитини, а дитині — проявити свою творчість.

 Основними показниками розвитку творчих компентностей є збагачення уяви, фантазії, оригінальність, уміння бачити проблему та бажання нестандартно розв’язувати її, новизна реагування на певну ситуацію, де творчість характеризується через її кінцевий результат. 

Також важливе значення для формування творчих компетентностей мають системність і послідовність роботи. Розвивати творчу компетентність означає виховувати в дітей інтерес до знань, виявляти їхні нахили, стимулювати самостійність у навчанні. 

Я вважаю, що на уроках музичного мистецтва є чудова можливість розмірковувати, говорити про духовність, красу, про інші види мистецтва, культуру, узагалі про саме життя, бо музика й життя – це основна тема шкільних уроків музичного мистецтва.

РОЗДІЛ 2.

Практика організації позаурочної роботи з музичного мистецтва

Актуальність питання. У час глобальних соціально-економічних та духовних зрушень, що відбуваються сьогодні у суспільстві, відповідно до законів України "Про освіту", "Про позашкільну освіту", "Національної доктрини розвитку освіти", Державної національної програми "Освіта. Україна ХХІ ст.", вирішального значення для розвитку країни набуває окреслення чітких орієнтирів та перспективних напрямків реформування освітньої галузі з метою забезпечення соціокультурного та духовно-творчого становлення людини, здатної виробити свій світогляд та власну позицію у житті, зберігати і примножувати культурно-мистецькі надбання нації.

Музичне мистецтво володіє унікальною можливістю послідовно та ефективно вводити особистість у художньо-естетичний простір культури, формувати її світоглядні уявлення, ціннісні орієнтації та індивідуально-творчі здібності. Пізнання його безмежного світу найбільш повно відбувається під час навчання в позаурочний час, в шкільних і позашкільних закладах, діяльність яких з кожним роком набуває все більш різнобічного, комплексного характеру.

Історичні та соціокультурні передумови становлення системи освіти, можливості створення належного соціально-виховного середовища для розвитку творчої особистості у сфері дозвілля вивчали В.Берека, В.Войчук, А.Воловик, Р.Науменко, Н.Ганнусенко, Г.Пустовіт, О.Сухомлинська, Т.Сущенко, ін.

Результативність у вихованні і музично-виконавській діяльності учнів підвищиться, якщо забезпечити:

• особистісно-розвивальний характер музично-освітнього процесу, що уможливить розкриття індивідуальності кожного суб’єкта навчання, задоволення його різноманітних музичних інтересів та потреб;
• цілісне осягнення учнями музичного мистецтва за рахунок єдності змісту теоретичних та виконавських дисциплін;
• залучення учнів до активної та цілеспрямованої участі в різних видах музичної діяльності, що сприятиме динамічному переходу набутих знань, умінь та навичок в особистісне надбання кожного;
• формування активно-творчого ставлення учнів до музично-виконавської діяльності шляхом розвитку інтерпретаційних умінь та вивільнення власних творчих можливостей у процесі її здійснення.

Лише творча особистість, спроможна створювати, управляти, пропонувати нові теорії, нові технології, нові напрямки розвитку, знаходити шляхи виходу зі складних нестандартних ситуацій. Тому забезпечення кожній людині можливості використання свого творчого потенціалу є одним із пріоритетних завдань загальноосвітніх закладів.

Позакласна діяльність дає змогу дітям виступати в нових соціальних амплуа, займати ролі, які відрізняються від ролі учня, тобто це особлива сфера, де школярі можуть задовольняти особисті потреби в самоперевірці, самооцінюванні власного “Я”. Це, так би мовити, зона активного спілкування, в якій задовольняються потреби в контактах. Вільний час – умова для розширення світогляду школярів, для самостійного творчого пошуку в будь-якій галузі, для поглиблення емоційного сприйняття сучасного життя. Психологи стверджують, що діти нічого не хочуть відкладати на потім. Вони бажають жити, а не готуватися до життя. Їхні інтелектуальні і творчі потреби мають задовольнятися негайно. Саме позакласна робота має таку можливість.

Важливість забезпечення учням розвиток творчих здібностей визначає актуальну соціально-значиму виховну проблему.

Поняття творчості

Що ж таке творчість та творча діяльність? Переважна більшість науковців визначає сутність поняття «творчість» як продукт людської діяльності, що породжує якісно нові матеріальні і духовні цінності суспільного або індивідуального значення. Її значущість – у позитивній продуктивності, що є головним стрижнем усіх творчих пошуків письменників, митців, учених і т.д. У понятті творчість дітей ми розділяємо точку зору М.Д. Левітова, який вважає, що під творчістю слід розуміти таку діяльність, внаслідок якої здійснюється щось нове, оригінальне, що відображає індивідуальну спрямованість.

Таким чином, творчі здібності школярів ми розглядаємо як сукупність властивостей і якостей особистості, які дозволяють здійснювати пошук, використовуючи при цьому нестандартні засоби, здогадку розв'язувати інтелектуальні проблеми з установкою на відкриття нового, невідомого для себе. До того ж, здібності до творчості – універсальна здібність особистості.

Універсальність її полягає в тому, що сформовані її компоненти в будь-якому виді творчості, наприклад, художньому, ігровому тощо, можуть проявлятися й здобувати свій подальший розвиток в інших видах творчої діяльності.

Переживання успіху, в той же час, викликає позитивне ставлення до творчої діяльності, сприяє набуттю певного життєвого досвіду, навичок самостійної діяльності і поведінки, більш чіткого усвідомлення загальної і часткової цілі. Внаслідок цього з'являється свідоме прагнення до самоосвіти, самовдосконалення, самоаналізу, набуття відповідних вмінь та навичок щодо творчого розв'язання проблем, не зупинятися на півдорозі, тобто поступово здійснюється становлення тих властивостей і якостей, які є складовими творчих здібностей особистості.

Ефективність роботи щодо розвитку творчої особистості значно підвищується при дотриманні таких психологи-педагогічних умов:

• коли створюється емоційна, доброзичлива атмосфера у процесі виконання учнями будь-яких творчих завдань;
• коли організація діяльності учнів з розв'язання творчих завдань здійснюється з опорою на їхні інтереси, потреби, потенційні можливості, здібності тощо;
• коли вирішення творчих завдань пробуджує в кожного школяра дослідницьку активність, поглиблює інтерес до творчої діяльності, спонукає до успішних дій та досягнення поставленої мети.

Важливим показником, який свідчить про те, що учень виявляє творче ставлення до виконання завдань, є наявність усвідомленого спонукання до творчості, потяг суб'єкта до оволодіння знаннями, вміннями а навичками, які сприяють ефективному здійсненню творчого пошуку. Під усвідомленістю ми розуміємо поняття особистістю значущості творчості у процесі життєдіяльності, наявність потреби займатися творчою діяльністю.

Творча компетентність – це знання, уміння, навички, ставлення, необхідні для успішної творчої діяльності та можливість використати їх в житті, на практиці. Вона визначається як здатність людини генерувати ідеї, висувати гіпотези; здібність фантазувати; асоціативність мислення; здібність бачити протиріччя; здібність переносити знання та вміння у нові ситуації; здібність відмовитися від нав'язливої ідеї, подолати інертність мислення; незалежність суджень; критичність мислення, здібність оцінно судити. Творча компетентність містить такі аспекти, як мотивація, ціннісні орієнтації, емоційний досвід. Творчу компетентність можна визначити як надпредметну, або ключову. За визначенням О.В.Овчарук, ключові компетентності мають бути сприятливими для всіх членів суспільства, тобто відповідними всім незалежно від статі, раси, сімейного стану тощо. Вони повинні відповідати цілям освіти і носити особистісно орієнтований характер. Компетентність творчої діяльності передбачає виявлення творчого потенціалу учнів, логічного, образного мислення, створення умов для розвитку творчої особистості Аналіз психолого-педагогічної літератури дозволив нам визначити основні шляхи формування творчої компетентності учнів:

• вміння бачити та сформулювати проблему;
• вміння знаходити нові рішення;
• вміння діяти в нестандартних ситуаціях;
• активізація творчих здібностей учнів;
• реалізація творчого потенціалу учнів.

Діяльність вчителя направлена на стимулювання творчості учнів, використання інтерактивних методів, проведення нестандартних уроків, організування дослідницької роботи учнів. Діяльність учнів полягає в тому, щоб він умів бачити проблеми, шукати шляхи їх подолання, генерувати ідеї, спланувати та організувати свою діяльність тощо.

Поняття позакласної роботи

Ситуація, що склалася в Україні, в освіті, потребує пошуку оптимальних шляхів розв’язання питань щодо виховання молоді в процесі позакласної роботи, уточнення соціальних і моральних орієнтирів, визначення пріоритетів. Важлива роль у вихованні учнів, розширенні й поглибленні їхніх знань, розвиткові творчих здібностей належить спеціально організованій виховній роботі у позанавчальний час, таку роботу називають позакласною.

Позакласна робота спрямована на задоволення інтересів і запитів дітей, організована в позаурочний час педагогічним колективом школи.

Основними завданнями позакласної роботи є:

• формування суспільно-громадського досвіду особистості;
• розвиток, стимулювання та реалізація її духовного і творчого потенціалу;
• створення системи пошуку, розвитку і підтримки юних талантів для формування творчої та наукової еліти у різних галузях суспільного життя;
• залучення до особистісно-значущих соціокультурних цінностей, потреба у яких не забезпечується системою базової освіти;
• задоволення потреб особистості у професійному самовизначенні;
• забезпечення соціально-педагогічного захисту неповнолітніх та організація їх дозвілля;
• розвиток психофізичних ресурсів, зміцнення здоров’я, підтримка високої працездатності протягом всього періоду навчання;
• виховання вольових якостей, формування активної життєвої позиції, здорового способу життя засобами фізичної культури та спорту.

Виховання учнів в позакласній роботі позитивно впливає на становлення особистості школярів, виводить їхні моральні уявлення за межі повсякденних відносин. Мотиви моральної поведінки опосередковуються їх переконаннями і світоглядом. На думку вчених – А. Нісімчук, О. Падалка, І. Смолюк, Т. Шпак – основними закономірностями виховної роботи в позаурочний час є:

• обумовленість виховання суспільними потребами та умовами життя;
• взаємозалежність виховання, навчання, освіти та розвитку особистості;
• залежність виховання від вікових та індивідуальних особливостей учня.

Розкриття сутності позаурочної виховної роботи не буде повним, якщо не враховувати виведених їх практичної виховної діяльності суттєвих закономірностей, які одночасно виступають і принципами процесу виховання: виховання особистості відбувається тільки у процесі включення її в діяльність; виховання, неможливе без стимулювання активності особистості, що формується; у процесі виховання необхідно проявляти високий гуманізм і повагу до дитини в поєднані з високою вимогливістю; необхідно розкривати перед учнями перспективу їхнього росту, допомогти їм добиватися успіху; необхідно враховувати вікові та індивідуальні особистості учнів; виховання має здійснюватися у колективі і через колектив.

У позакласній діяльності дитина не просто відтворює те, що засвоює. Завдяки своїй унікальності і неповторності, вона розвиває, доповнює знання та навички, вдосконалює їх. Принципове значення має розгляд позакласного педагогічного процесу як цілісної системи безперервної освіти, формування її у специфічних умовах життєдіяльності – у сфері дозвілля. Найхарактернішими особливостями цієї сфери є невимушене, неформальне спілкування і самовираження, вільний вибір форм і засобів діяльності, використання їх на свій розсуд, керуючись внутрішніми мотивами. Позакласна робота будується на розглянутих раніше принципах виховання, проте вона має і свої специфічні принципи:

Добровільний характер участі в ній. Сприяє тому, що учні можуть обирати профіль занять за інтересами. Педагоги за таких умов повинні ретельно продумувати зміст занять, використовуючи нові, ще не відомі учням факти, форми і методи, які б посилювали їх інтерес.

Суспільна спрямованість діяльності учнів. Цей принцип вимагає, щоб зміст роботи гуртків, клубів та інших форм діяльності, відповідав потребам розбудови української держави, відображав досягнення сучасної науки, техніки, культури і мистецтва.

Розвиток ініціативи і самодіяльності учнів. У позакласній і позашкільній діяльності слід ураховувати бажання школярів, їх пропозиції, щоб кожен із них виконував цікаву для себе роботу.

Розвиток винахідливості, дитячої технічної та художньої творчості. Під час занять перед учнями слід ставити завдання пошукового характеру: створення нових приладів, удосконалення наявних; приділення особливої уваги творчому підходу до справи тощо.

Зв’язок з навчальною роботою. Позакласна робота повинна бути логічним продовженням навчально-виховної роботи, яка здійснюється на уроках. Позакласна робота, за Б.С. Кобзарем, дозволяє поширити і поглибити знання школярів, зміцнити набуті на уроках навички та вміння, розвинути здібності дітей, задовільними їх, різнобічні інтереси, сформувати самостійність, організувати практичну суспільно корисну діяльність, дозвілля дітей. Позаурочна робота дозволяє збільшити час цілеспрямованого педагогічного впливу на учнів.

Одна з особливостей позакласної діяльності як педагогічного процесу полягає в тому, що дитина не боїться отримати незадовільну оцінку. Спираючись на унікальність і неповторність кожної дитини, педагог має розвинути отримані знання, перетворити їх у соціальний досвід. Педагогічний процес у позакласній діяльності сприяє формуванню у дітей почуття власної винятковості під час пошуків і створення творчих ідей. . Аналіз сучасних засобів і форм позакласної діяльності школярів свідчить про те, що вони націлені перш за все на виявлення та розвиток лише спеціальних здібностей, які можливі лише тільки за наявності природних задатків. Це такі форми, як концерти, виставки. Однак у формуванні особистості, здатної до творчості, не менш важливим є питання розвитку загальних здібностей.

Головна особливість творчої особистості – потреба у творчості, яка стає життєвою необхідністю. Суттєвим для педагогіки є розуміння дитячої творчості як процесу засвоєння матеріальних і духовних цінностей, що накопичені людством. Саме за таких умов і формується якості творчої особистості. Орієнтація в якостях творчої особистості дає змогу своєчасно виявити творчі здібності, зосередити увагу на їх розвитку, застерегти їх від згасання. Педагог І. Лернер довів, що практично всіх дітей можна навчити творчо мислити, особливо, якщо починати в молодшому шкільному віці. Він визначив прийоми нестандартного мислення, які водночас є також процесуальними рисами творчої особистості:

− самостійне перенесення знань і вмінь у нову ситуацію;

− бачення нової функції знайомого об'єкта;

− бачення нових проблем у знайомих ситуаціях;

− бачення структури об'єкта.

Якщо до цих рис додати ще й високий рівень творчої уяви, розумові здібності, розвинуту пам'ять, досконале мислення, точність рухів, то цей перелік і складатиме структуру загальних здібностей. Виявлення й розвиток загальних здібностей – актуальна проблема позакласної роботи, бо, по-перше, досить розвинуті загальні здібності сприяють розвитку спеціальних і дають змогу досягти значних успіхів у виконанні будь-якої діяльності; по-друге, розвиток загальних здібностей значно менше залежить від природних факторів – задатків, бо загальні здібності спираються на розумову діяльність. Отже, у всіх дітей з нормальним розумовим розвитком можна сформувати процесуальні риси творчої особистості.

2.2. Форми і методи в позаурочній діяльності

з музичного мистецтва

 Музичне виховання дітей є складовою єдиної системи музичної освіти в Україні. Музична освіта в шкільних закладах дозволить вирішувати проблему формування музичної культури, яка полягає в умінні сприймати та розуміти мову музичного твору, повніше відчувати красу його змісту і форми, емоційно відгукуватися, отримувати естетичне задоволення від спілкування з музичним мистецтвом. Великі можливості для забезпечення педагогічних умов творчого розвитку дітей засобами фольклору та гри на українських музичних інструментах мають гурткові заняття позашкільного закладу. В процесі виховання та творчого розвитку особистості саме ці заняття допомагають дитині увійти у світ музики, залучитися до скарбів музичної культури свого народу, плідно сприяють розвитку її емоційно-чуттєвої сфери, поглиблюють знання, формують загальну та естетичну культуру, формують творчу дитину.

Позакласна робота стає рушійною силою у вихованні та в майбутньому виборі життєвої дороги. Діти займаються любимою справою,вони розслабляються і відкривають в собі нові грані таланту, вірять в себе, радіють і уже будують плани на майбутнє. Звичайно ця робота приносить задоволення не тільки дітям, а й керівникам. Мистецтво робить велику справу впливаючи на дітей. І як говорив Д.Б. Кабалевський, що людина, яка повязана з мистецтвом, ніколи не буде робити людям зло, займатись непристойними справами, дозволяти собі грубість по відношенню до інших. Музика уособлює в собі радість, миролюбство та благість. Мене з дитинства приваблювала музика, а особливо оркестрова гра, тому я і займаюсь цією справою і навчаю інших. В своїй школі я веду гурткову роботу в таких жанрах;

-вокально-хоровий

- оркестр народних інстументів

- вокально-інструментальний оркестр

Перед тим як приймати бажаючих учнів в той чи інший гурток, проводжу діагностику музичного слуху. Учні у яких є хороший музичний слух, мають перспективу розвинути свої нахили в різних музичних жанрах. З учасниками кожного гуртка, напочатку занять проводжу бесіду про значимось музики в житті людини і для чого ми займаємось музикою. Вибудовуємо плани та напрямки роботи, графіки занять. Працюю з учнями на принципах довіри та поваги і це дає свої результати. Запорукою успіху є стабільність та інтерес учнів. Для вокальних ансамблів стараюсь підбирати гарний репертуар, різнохарактерні пісні. Намагаюсь виховати добрий музичний смак. З старшим колективом дівчаток працюю поступово вибудовуюи музичні фрази, вірну артикуляцію та дихання. Вивчаємо партії другого голосу, поєднуємо голоси і зупиняємось на самих важких місцях для виконання, відпрацьовуючи чисте звучання інтервалів. Для вирівнювання двоголосного звучання співаємо акапельно, потім добавляємо акомпанімент. Для школярів молодших груп підбираю радісні, добродушні пісні с хорошим естрадним супровідом –(фонограми) І це дає свої результати, зростає інтерес, підвищується активність і готовність до виступу. Популярність вокально-інструментальних ансамблів авжди була на рівні. Бажаючих грати на гітарах та барабанах достатня кілкість, але залишаються в гурті ті, хто не боїться рутинної роботи, хто серйозно відноситься до музики на уроках та під час занять і має добрий музичний слух. На початку занять даю легкі вправи та мелодії для розвитку техніки пальців. Для того щоб діти повірили в свої можливості. Потім вивчаємо акорди, позицію руки під час гри на ритм-гітарі та синтезаторі. За тим вивчаємо послідовність акордів в пісні. Після цього відпрацьовуємо вступну частину і так по черзі всю пісню, слідкуючи за темпом і сінхронністю виконання.

Солстів готую окремо, а потім поєднуємо з музикою естрадного супроводу, відпрацьовуємо загальне звучання колективу. Естрадних колектива два; старша група складається з учнів 10-11 класів, а молодша з 5-6 класів. Цікаво,що учні стараються паралельно освоїти декілька інструментів, розвивають свої вміння і можуть замінити один одного в разі потреби. Виховую їх на яскравих, високохудожніх творах таких гуртів як « Гурт Стаса Наміна», « Самоцвіти» « Лийся пісня»,»Веселі хлопята», «Пісняри», «Бітлз». Досить цікаво працювати з учасниками оркестру народних інструментів , тут є можливости більше залучити дітей, оскільки достатня кілкість різних інструментів.

Виходячи з свого досвіду хочу зазначити, що діти приходять на гурток з інтересом і з задоволенням виконують підібрану вчителем музику. Я важаю, перш за все, успіх залежить від відношення вчителя до учня. Від того як він говорить, як поводить себе не тільки з ними, а і в суспільстві, які професійні якості показує. В такому разі зростає авторитет і повага учнів і батьків, а це ключ до успішної роботи з дітьми. Один із методів розвитку інтереса учнів до гри, це вибрати самі цікаві моменти в музичних творах які хочеш запропонувати учням і виконати самому блискавично. На перших порах даю не складні але красиві вправи, а потім і твори, щоб дитина могла повірити в себе і задовольнитись своєю грою.

Практика показує, що подальші заняття в оркестрі допомогають формуванню чистоти інтонування і розвитку голосових даних. Заняття в оркестрі дають можливість дітям активізувати музичне сприймання, більш усвідомлено чути й сприймати музичний синтаксис (початок і закінчення музичної фрази), відмічати моменти вступу в звучання оркестру того чи іншого інструменту. Це, в свою чергу, закладає базу для проявлення себе в музично-ритмічній, творчо-імпровізаційній діяльності.

З року в рік в результаті проведеної роботи росте виконавський рівень ансамблю. Розширюється репертуар музичних творів, різних по жанрам і стилям. І це приносить успіх і популярність середовищі різних вікових категорій слухачів, а також під час виступів художньої самодіяльності шкіл району. «Про це свідчать нагороди, дипломи, подяки. ( Є в додатках)

Виступи мають досить суттєве значення не лише для учасників ансамблю, а й виконують значиму роль в ознайомленні та популяризації музичного фольклору і українських народних музичних інструментів, вихованні музичної культури у слухача. А переважна більшість наших слухачів - це діти.

Я визначив для себе в роботі оркестру головні приоритети. - Головне завдання полягає у синтезуванні знань і вмінь дітей з історії свого народу, його традицій, звичаїв, народних музичних інструментів, українського музичного фольклору та навчання гри на народних музичних інструментах.

Вся робота з дітьми ведеться у трьох напрямках:

- вивчення музичних задатків дитини з метою використання індивідуального диференційного підходу до навчання дітей;

- створення відповідних педагогічних умов;

- використання методів та прийомів, що забезпечували б оптимізацію процесу ознайомлення з українським музичним фольклором, українськими народними інструментами, розвитку творчих здібностей та виховання любові і поваги до національної культури свого народу.

Методичний інструментарій досвіду полягає в:

- створенні комфортних умов для проведення діагностики;

- диагностики наявності ритму у дитини; ритм – це та першооснова, котра дозволяє вівільнити низку музичних задатків дитини, вибудовувати лінію послідовного і доступного шляху музичного розвитку вихованця;

- функціонуванні налагодженої системи творчої співпраці педагога і вихованців;

- створенні оптимального музичного середовища для формування музичної культури засобами фольклору та народних музичних інструментів;

- індивідуально-диференційованому підході до організації освітнього процесу у відповідності до вікових, фізичних і музичних особливостей дітей, їх інтересів та потреб;

- забезпеченні умов для здійснення синтезу знань з українського фольклору, історії народних інструментів та музично-творчої діяльності;

- використанні методів проблемного навчання, коли перед вихованцями ставиться проблема втілення творчого задуму засобом імпровізації (участь у проведенні фольклорних свят);

- поетапності роботи над музичним твором в дитячому оркестрі;

- набутті дітьми практичних навиків гри на музичних інструментах в ансамблі;

- моніторингу досягнень вихованців дитячого коллективу

- концертна діяльність

Ставлю перед собою такі завдання:

2. Розширення знань педагогів з музичного фольклору та українських музичних інструментів, методики організації музично-творчої діяльності.

3. Виховання інтересу до народної музичної творчості у батьків.

В результаті творчого пошуку підвищення ефективності навчального процесу розроблені:

- алгоритм (поетапність) роботи розучування музичного твору в дитячому оркестрі ;

Слідуючий етап - формування стабільного інтересу до занять в оркестрі. Визначаю слідуючі завдання:

- набуття дітьми практичних навиків гри на українських музичних інструментах;

- підвищення музичної активності, творчості;

- концертна діяльність.

ВИСНОВКИ

1. Надати можливість учням більше соціалізуватись у суспільстві, проявляти себе  у вирішенні важливих питань разом з вчителем. Частіше робити виступи для суспільства. Вести бесіди про музику і про її значення з музичними діячами та з батьками. Ходити на концерти якісної, професійної музики, слухати класичну музику. Більше запрошувати батьків на шкільні музичні міроприємства.
2. Удосконалення вчительської творчості та надання більших можливостей для проявлення творчості учнів. Продовжувати створювати цікаві вправи, фізкульт-хвилинки, музичні спектаклі мюзикли, пісні-правила, слухати цікаві музичні твори.
3. Розширити коло гуртків музичного спрямування. Відкриття клубу за інтересами, де будуть проводитись лекції та інші форми для розширення знань і популяризації музики. Знайомити з класичною музикою у сучасній обробці, а також обробки народних пісень. Знайомити з видатними гуртами ВІА минулого та сучасності.
4. Поглиблення і розширення прийомів та методів для росту активності і розвитку творчості дітей. Пропонувати учням створювати самим музичні квк, готувати запитання та відповіді. Більше приділяти уваги самостійності в створенні своїх пісень та текстів до них. Організовувати поїздки до філармонії, дати можливість дітям подивись своїми очима на інструменти симфонічного оркестру.Це більш цікаво і важливіше буде учасникам музичних гуртків.

ЛІТЕРАТУРА

1.Ветлугіна Н. О. Музичний розвиток дитини / Н. О. Ветлугіна. — К. : Музична Україна, 1978. — 256 с.

2.Выготский Л. С. Воображение и творчество в детском возрасте: Психологический почерк / Л. С. Выготский. - М. : Просвещение, 1991. - 93 с.

3.Демчишин М.С. Про викладання дисціплін художньо-естетичного циклу// Освіта України-серпень 2001.

4.К. Орф Музичний розвиток дитини через елементарне музикування (Гра на дитячих музичних інструментах.

5.Овчарук О. В. Розвиток компетентнісного підходу: стратегічні орієнтири міжнародної спільноти / О. В. Овчарук // Компетентнісний підхід у сучасній освіті. — К., 2004. — 111 с.

6.Пометун О. І. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання : наук.-метод. посібник / О. І. Пометун, Л. В. Пироженко; за ред. О. І. Пометун. — К. : Видавництво АСК, 2004 — 192 с.

7.Ростовський О.Я. Методика викладання музичного мистенцтва в основній школі: Навчпльно-методичний посібник-Тернопіль:навчальна книга –Богдан,2001-272с.

1. Сисоєва С. О. Підготовка вчителя до формування творчої особистості учня / С. О. Сисоєва. — К. : Поліграфкнига, 1996. — 406 с.
2. Хуторской А.В. Дидактическая эвристика.Теория и технологя креативного обучения / А. В. Хуторской. — М. : Издательство МГУ, 2003. — 416 с.

10.Цимбалюк Н.М. Соціально-педагогічні проблеми удосконалення культурно-дозвіллєвої діяльності закладів культури України(теоря, методика, практика).-К,1997.

Додатки додаються: